Авторська колонка заступника Голови Правління Банку «ГЛОБУС» Олени Дмітрієвої у виданні finance.ua
Компанія, яка приходить у банк для отримання кредиту — завжди бажаний гість. Щоб відмовити потенційному партнеру у співпраці, у кредитно-фінансової установи повинні бути досить вагомі причини.
Але це та «червона лінія», яку банк не має права перейти, щоб не брати на себе невиправдані ризики. І компанія повинна знати про неї ще до того, як почне переговори в банку про можливість позики.
Серед основних причин, за якими їй може бути відмовлено в кредиті, можна виділити наступні:
- погана кредитна історія;
- великий обсяг заборгованості перед банками;
- короткий термін роботи на ринку;
- поганий фінансовий стан (наявність збитку, негативний власний капітал, негативна динаміка обсягів реалізації продукції, недостатність грошового потоку для погашення кредиту і т.д.);
- незрозуміле або неприйнятне цільове використання кредиту (наприклад, перекредитування кредиту в іншому банку або розрахунки зі зв'язаною компанією);
- відсутність або нестача заставного майна;
- погана репутація компанії або її власників;
- непрозора структура власності;
- наявність судових спорів на істотні суми.
Що потрібно для того, щоб уникнути такої ситуації?
Щоб гарантувати собі успіх переговорів з банком про кредит, найголовніше для компанії - розуміння, навіщо потрібні кредитні гроші і як їх потім повертати.
Необхідно наперед прорахувати свої можливості і ризики.
Також дуже важливо наявність в компанії фінансового менеджера, який розуміє банківські вимоги і здатен адекватно спілкуватися з банком.
Що перевіряють банки?
При розгляді кредитної заявки банк зазвичай перевіряє:
- репутацію позичальника за допомогою пошуку інформації в різній базах даних, чорних списках, кредитних бюро, засобах масової інформації по Клієнту, його власниках, керівниках, пов'язаних компаніях;
- платоспроможність позичальника;
- вартість пропонованого заставного майна;
- адекватність заявленої діяльності компанії наявності виробничих майданчиків, складів, транспортних засобів.
Як правило, методи перевірки істотно спрощені для цільових кредитних програм - таких, як покупка транспортних засобів, сільськогосподарської техніки, виробничого обладнання.
При суттєвій сумі кредиту (як правило, від 30 грн млн) банки перевіряють консолідовану звітність групи компаній, в яку входить позичальник.
Який пакет документів необхідний?
Серед обов'язкових документів, які вимагають банки від потенційного позичальника:
- документи, що ідентифікують компанію;
- рішення уповноваженого органу управління компанії про отримання кредиту;
фінансові документи (форма 1, форма 2, розшифровки балансових статей, довідки з обслуговуючих банків про наявність/відсутність заборгованості по кредитах, аудиторський звіт і т.д.);
- бізнес-план компанії або ТЕО;
- основні господарські договори;
- рахунки-фактури для підтвердження цільового використання майбутнього кредиту;
- документи по заставному майну, що підтверджують право власності.
Потрібно розуміти, що будь-який банк зацікавлений у видачі кредитів і розширенні кола своїх партнерів. Але надійність в даному випадку - вулиця з двостороннім рухом.
Реформування банківської системи в бік посилення прозорості підняло планку вимог не тільки до кредитно-фінансових установх, а й їхніх позичальників. Тому банки, як і Клієнти, стали обережніші тавибірковіші.
Зате налагодження відкритих і довірчих відносин між банком і компанією-позичальником гарантує успішне довгострокове співробітництво і індивідуальний підхід до кожного Клієнта з постійним розширенням пропонованих йому сервісів і поліпшенням умов кредитування.
Оригінал авторської колонки Олени Дмітрієвої читайте тут.
